Природа не боїться руйнування.
У її ритмі «смерть» лише фаза вічного циклу.
День змінює ніч.
Листя опадає, щоб розквітнути знову.
Лава розриває землю й дарує їй родючість.
Ніщо не стоїть на місці.

Усе старе має зруйнуватися, щоб звільнити місце новому.

У міфах давнини Кронос постає руйнівною силою: богом часу, що пожирав власних дітей, боячись бути поваленим.
Але що глибше я досліджувала цей образ, то ясніше ставало:
Кронос не просто демон контролю. Він живе втілення самої природи.